Можна впевнено стверджувати, що найбільш обговорюваною серед законодавчих новацій є новий порядок реєстрації прав власності та їх обтяжень.
Змінений порядок оформлення та реєстрації права власності покликаний спростити процедуру реєстрації прав та зробити систему обліку прав більш публічною.
Немає сумніву, що в результаті подібні зміни відбудуться (хоча невідомо до якої міри), однак нині маємо певний сумбур у впроваджені нової процедури, виявом чого є фактична відмова багатьох нотаріусів застосовувати правила щодо державної реєстрації та великі черги в органах державної реєстраційної служби.
Однак у даному матеріалі, ми не претендуємо на висвітлення усіх аспектів питання, а зупинимося на окремому випадку оформлення права власності фізичною, чи юридичною особою при передачі їй нерухомого майна у якості компенсації внеску до статутного капіталу.
Раніше процедура ця не була чітко визначена на загальноукраїнському рівні та вирішувалася на підставі актів органів місцевого самоврядування, зокрема процедура оформлення свідоцтва про право власності здійснювалася Головним управлінням комунальної власності КМДА на підставі Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого Розпорядженням від 27.10.2009 року № 1227. Після отримання вказаного свідоцтва, строк отримання якого у загальному порядку, зазвичай, становив не менше 3 місяців, потрібно було проводити процедуру реєстрації в БТІ. Тобто процедура була багатоступінчата, невиправдано складна, та витратна.
Очевидно, що це було несумісним з принципом формування зрозумілої, прозорої системи реєстрації та обліку прав на нерухоме майно. Тому вказану процедуру з нового року виконують органи Державної реєстраційної служби.
Отже згідно зі ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм.
Як і раніше потрібно отримувати свідоцтво та в подальшому його реєструвати, щоправда передбачається, що реєстрація відбувається автоматично тим же державним реєстратором, що видав свідоцтво.
Оформлення та реєстрація свідоцтва про право власності відбувається згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Затвердженого постановою КМУ від 22.06.2011 року (надалі - Порядок). Відзначимо, що загалом перелік документів для виготовлення та реєстрації свідоцтва не зазнав особливих змін.
Так за п. 52. Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з передачею об'єктів нерухомого майна у власність фізичним та юридичним особам, що вийшли із складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами, заявник подає органові державної реєстрації прав:
1. Рішення уповноваженого на це установчими документами органу юридичної особи про передачу об'єкта нерухомого майна у власність фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи (зазвичай Протокол загальних зборів учасників компанії, заява Учасника про вихід, статути до затвердження виходу та після);
2 Документ, що підтверджує факт передачі такого майна фізичній або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи (зазвичай це акт приймання-передачі такого майна);
3. Правовстановлюючий документ на майно, з переліку згідно п. 27 Порядку;
4. Документи на представництво інтересів (довіреність, копію паспорта та ідентифікаційного номеру довіреної особи);
5. Копію паспорту та коду нового власника-фізичної особи, або ж Виписки з ЄДРЮОФОП щодо юридичної особи;
6. Технічний паспорт на об’єкт;
7. Документ, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем або органом державної податкової служби на відчуження або інше визначення юридичної долі нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі. Доцільно зазначити, що при проведенні реєстрації державний реєстратор з’ясовує питання щодо наявності податкової застави та обтяження іпотекою нерухомого майна.
В той же час не виключено, що додатково можуть затребуватися інші документи, зокрема документи на земельну ділянку та підтвердження в ведення в експлуатації, чи присвоєння адреси. Ці документи не передбачені порядком, однак в силу специфіки конкретних випадків (скажімо різниці у номерах будинків та назвах вулиць у правовстановлюючих документах та даних Реєстра) дозволяють перевірити точність даних, що вносяться до реєстру. Який, нагадаю, не містить усієї інформації щодо прав, зареєстрованих до 2013 року.
Також зазначимо, що окрім подання оригіналів документів потрібно надати копії документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Державна реєстрація прав проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В результаті новий власник отримує свідоцтво про право власності на нерухоме майно та відповідний Витяг з реєстру.
Як бачимо, процедура є в цілому значно простішої за ту, що існувала раніше, в той же час багато, що залежить у даному випадку від націленості Державної реєстраційної служби на реальний результат щодо реальної побудови ефективної системи реєстрації та обліку прав власності.
Володимир Єніч,
Адвокат "Юридичної компанії "Дешунін і партнери"
Опубліковано у "Бухгалтер и Закон".