Одним з аспектів організації охорони праці та промислової безпеки на підприємстві є організація атестації робочих місць.
Атестація робочих місць на умови праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на предмет наявності шкідливих і небезпечних факторів
Кому потрібна атестація робочих місць?
Керівнику, оскільки відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладається на керівника підприємства.
Працівнику, тому що атестація робочих місць є правовою підставою надання на підприємстві компенсацій та гарантій для працівників із шкідливими і небезпечними умовами праці.
Отже, атестація робочого місця – це право чи обов’язок роботодавця? І як її провести?
Як з’ясувати чи потрібно Вам проводити атестацію:
В законодавстві передбачений обов’язок роботодавця на проведення атестації робочих місць на умови праці у випадку застосування на підприємстві технологічного процесу та використання обладнання, сировини, матеріалів, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів.
Як же виявити подібні небезпечні і шкідливі виробничі фактори?
Законодавством передбачений перелік професій з небезпечними або шкідливими умовами праці. Зокрема, такий перелік міститься в списках виробництв, професій та посад, що дають право на пільги при отриманні пенсії за віком; переліки робіт, на яких встановлюється підвищена оплата праці; список виробництв, робіт, професій та посад, робота на яких дає право на додаткову відпустку; перелік, що містить назви хімічних речовин, при роботі з якими рекомендується видавати молоко.
Знайшовши в цих документах професії, які наявні на робочих місцях його підприємства, роботодавець проводить атестацію таких місць.
Однак, що робити підприємствам, перелік професій на яких не зазначений в списках професій з небезпечними або шкідливими умовами праці? Здавалось би, законодавець врегулював дане питання, навівши визначення шкідливих і небезпечних умов праці в п. 4 Гігієнічної класифікації за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженої Наказом МОЗ № 528. від 27.12.2001 р.:
На практиці ж дана норма може бути застосована лише членами атестаційної комісії, що здійснюють атестацію. Роботодавець, що не володіє спеціальними знаннями не може визначити шкідливість виробничого фактору, не провівши атестацію робочого місця.
Отримуємо замкнуте коло: не провівши атестацію ми не можемо визначити необхідність її проведення для підприємств, перелік професій на яких не зазначений в списках професій з небезпечними або шкідливими умовами праці.
Порядок проведення атестації робочих місць
Наступні питання, що постають перед роботодавцями, що визначилися з проведенням атестації робочих місць – який порядок проведення такої атестації? Чи необхідно проводити атестацію робочих місць для всіх працівників? Адже на багатьох підприємствах – деяка частина працівників працює в офісних приміщеннях а інша на виробництві, де безпосередньо і можлива наявність шкідливих умов праці.
Відповідно до чинного законодавства, порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці проводиться згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років, за умови, якщо впродовж цього часу на підприємстві не змінювалися докорінно умови і характер праці.
До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, представників громадських організацій та інших.
Отже, саме атестаційна комісія підприємства, яка здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням робіт на всіх етапах атестації, визначає перелік робочих місць, що підлягають атестації.
Відповідальність керівників за не проведення атестації робочих місць
У чинному законодавстві відсутня спеціальна норма відповідальності саме за не проведення атестації робочих місць на умови праці.
Однак, як і будь-яке інше правопорушення чи недотримання законодавства про охорону праці, непроведення атестації робочих місць може потягти за собою санкції контролюючих органів згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до ст. 41 КУпАП порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою накладення штрафу на працівників від 2 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності – від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У випадку, якщо не проведення атестації призвело до порушення норм охорони праці то до підприємства може бути застосована санкція у вигляді зупинення роботи підприємства до усунення порушень у сфері охорони праці.
Також, не слід забувати, що в разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров’ю працівнику – керівник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 КК України (Порушення вимог законодавства про охорону праці).
Зваживши всі за та проти:
Атестація робочих місць є обов’язковою лише за наявності шкідливих та небезпечних умов. У всіх інших випадках це право роботодавця, а не обов’язок. Однак, проводити атестацію рекомендовано в будь-якому випадку, оскільки:
1. Роботодавець не володіє спеціальними знаннями для самостійного визначення шкідливості та небезпечності умов праці;
2. Не проведення атестації робочих місць, може тягнути за собою штрафи, зупинення роботи підприємства до усунення порушень у сфері охорони праці та кримінальну відповідальність.
Мірко Альона
Юрист ЮК "Дешунін і партнери".
Опубліковано в "Бухгалтер і Закон"